З агресором не можна укласти мир, якщо він заперечує твоє право на існування
Час від часу я бачу в соцмережах доброзичливу пораду: «Хіба не краще Україні просто підписати мир із Путіним? Адже мир завжди кращий за війну». Так, мир кращий — але лише тоді, коли це справжній мир. Мир, побудований на брехні, окупації й геноциді, — це не мир. Це капітуляція, замаскована під гуманізм.
Ілюзія «будь-якого миру»
Те, що дехто на Заході називає «миром», насправді не припинить війну — воно лише узаконить насильство. Перемир’я, яке залишить російські війська на українській землі, означатиме, що міжнародне право більше не діє, а злочини проти людяності можна перетворити на предмет торгу. Ми вже бачили це у 1938 році, коли Європа спробувала умиротворити Гітлера в Мюнхені. Хотіли уникнути великої війни — отримали ще більшу. Умиротворення не купує миру. Воно орендує спокій ціною майбутнього.
Війна Путіна — не про територію
Путін воює не за землю, а за світогляд. За світ, де правда не має значення, де межі — умовні, де право визначає сила, а не закон. Це не просто війна Росії проти України. Це війна проти самої ідеї сучасної цивілізації — проти віри в те, що владу мають обмежувати закон і совість, що життя людини має цінність, що нації мають право на свободу.
Україна захищає більше, ніж свої кордони
Українські військові боронять не лише свою землю. Вони захищають те, на чому тримається світовий порядок після 1945 року:
- віру в те, що воєнних злочинців треба карати, а не нагороджувати;
- що дітей не можна масово викрадати;
- що кордони не можна малювати кров’ю.
Коли Україна чинить опір, вона боронить не лише Київ. Вона захищає моральні основи Берліна, Парижа, Рима, Вашингтона та і взагалі всього Цивілізованого Світу.
Бо якщо Путін переможе, послання буде очевидним для всіх диктаторів: можна бомбити, катувати, нищити — і вигравати. А світ назве це «миром».
Справжній ворог — втома
Найнебезпечніша зброя Путіна — не ракети. Це наша втома. Він розраховує, що демократії втомляться, розсваряться, відволікатимуться — і почнуть називати капітуляцію «компромісом», а байдужість — «реалізмом».
Але саме втома руйнує свободу. Світ не впав у 1939 році тому, що зло було сильнішим. Він упав тому, що добро було втомленим.
Чому перемога України — це більше, ніж війна
Перемога України — це не лише повернення територій. Це моральне відновлення світу. Це доказ, що XXI століття ще здатне захищати свої цінності, що справедливість і закон ще щось означають, що фраза «ніколи знову» — це не лише напис на меморіалах.
Українська перемога — це віра, що людство ще пам’ятає, навіщо створило ООН, Гаагу, Женевські конвенції. І що вони все ще мають сенс.
Справжнє запитання
Тож питання не в тому, чи має Україна укласти мир із Путіним. Питання в іншому: чи має світ укласти мир із варварством.
Ця війна — не лише випробування для України. Це іспит для всієї цивілізації. Чи ми ще віримо у свободу, правду, гідність людини — чи готові проміняти їх на ілюзію спокою? Бо мир без справедливості — це не мир. Це мовчання цвинтаря, у якому ми вже занадто багато разів ховали власні цінності.
Слава Україні — і всім, хто ще вірить, що свобода варта боротьби.
