Хто така Марія Кисляк, на честь якої названо вулицю в Новобаварському районі Харкова

Німці стратили її та ще двох молодих хлопців із її села за вбивство німецького офіцера. Як повідомляє Мій Харків, лише через 20 років після перемоги союзників у війні Марії Кисляк присвоїли посмертно звання Героя Радянського Союзу.

Кінець мирного життя

Марія Кисляк народилася у селянській родині, у селі Льодне. Нині це передмістя Харкова, неподалік Покотилівки.

За рік до нападу Німеччини на СРСР, Марія Кисляк закінчила семирічну школу і вступила до фельдшерсько-акушерської школи. На момент окупації міста Марія здобула медичну освіту та працювала медсестрою у харківському госпіталі на Червоній Баварії.

Вона була звичайною 16-річною симпатичною дівчиною із зеленувато-карими очима, миловидним обличчям, обрамленим густим темно-каштановим волоссям. Її мрії та реальне життя були також звичайними для молоді того часу. Але коли в буденне життя увірвалася війна, всім стало ясно, яким щасливим і цінним було колишнє звичайне мирне життя.

Вона рятувала поранених бійців

Марійка мала медичну підготовку і була впевнена, що її знання та вміння знадобляться на фронті. Після того, як німці вперше були вибиті з Харкова, вона прийшла у військкомат і попросилася на фронт. Але на прохання їй відмовили: дівчині ще не виповнилося 18 років. А незабаром її рідне село знову окуповано ворогом.

При відступі восени 1941 року радянські війська залишили для прикриття близько двох взводів бійців у районі села Льодне. Після запеклого бою з німцями живими залишилася жменька поранених солдатів, які разом із санінструктором сховалися в глибокому яру. Увечері тут з'явилася Марійка, і почала перев'язувати поранених. Потім вона пішла, пообіцявши повернутись. Марія привела з собою двох юнаків та двох дівчат, які допомогли перенести бійців у село та розмістити у різних місцях.

За спогадами односельців та друзів, безстрашна дівчина та її юні помічники врятували 43 поранених бійця. Добре знаючи рідні місця, багатьох вони відводили ближче до лінії фронту, забезпечуючи сільським одягом.

Справи підпільників

Поступово до Марії підключилися й інші молоді односельці, які бажали зробити свій внесок у боротьбу з фашистами. Так, у лютому 1943 року склалася невелика підпільна група, лідером якої стала відважна дівчина. До неї крім Марії увійшли Василь Бугрименко, Григорій Лялюк та Федір Руденко та інші.

Якось навесні вони зважилися на відчайдушний вчинок — вбивство німецького офіцера-есесівця, який особливо лютував у селі. Підпільники розробили план, за яким Марія мала завести гітлерівця на околицю села, де на нього чекали Вася та Федя. Так і сталося, хлопці вбили та закопали офіцера. Німці шукали зниклого есесовця, і незабаром виявили його труп.

Це вбивство розлютило окупантів, і вони заходили до кожної хати з обшуками та допитами. Карателі діяли за відомим сценарієм: не стали розбиратися, хто насмілився підняти руку на офіцера. Було заарештовано сто мешканців села, і оголошено, що якщо винуватців не буде видано, всіх заручників розстріляють.

Невідомо, як німці дізналися про молодих месників. Є думка, що Марія, Федір та Василь самі пішли у польову жандармерію та здалися владі, визнавши свою провину. Вони не могли дозволити, щоб загинули їхні односельці, друзі та родичі.

Страта

18 червня 1943 року окупанти стратили підпільників. У другій половині дня головною вулицею села рухалася відкрита вантажівка, в якій під охороною стояли троє людей. Вони були змучені та побиті, але намагалися гордо тримати голови та підтримувати один одного.

В останні миті життя Марії вдалося звернутися до односельців із кількома ємними фразами. Вона прощалася від свого імені та імені друзів, і закликала мстити ворогові. Хлопцям німці не дозволили говорити.

Для залякування українських селян німці на добу не дозволяли рідним знімати тіла закатованих підпільників. Ім'я Марії Кисляк носить одна з вулиць Харкова у Новобаварському районі міста. На одному з будинків цієї вулиці встановлено на її честь меморіальну дошку.